груба вовна

шерсть, вовна, руно; волосся на тілі, крім голови, пахв і паху; йӱн ат- вибивати, тіпати, валяти вовну У; йӱн атыл- вибиватися, тіпатися вовні У; йӱн ишле- обробляти вовну ВН; йӱн йип вовняна пряжа СБ; йӱн пашты вовняні шкарпетки Б; йӱн хырх- стригти вовну ВН; ат каталаный, йӱнӱ халый кінь качається, шерсть лишається СЛ; җанавар йӱнӱн ташлай, адэтин ташламай вовк линяє, але натури не міняє СБФ; баарь йӱнӱ весняна вовна ВН; йуха йӱн тонка вовна К; кӱз йӱнӱ осіння вовна Б; халын йӱн груба вовна К.

n pl

груба вовна (шерсть)

* * *

n; pl

1. n

1) зграя, табун; отара

2) натовп (людей); юрба, юрма

3) діти (в сім

7):

the flowers of the flock — краса (окраса) сім'ї

4) учні (учителя)

5) церк. паства

6) зібрання, комплект

7) пушинка; жмутик вовни; пучок (волосся)

8) pl груба вовна; текст. пачоси

2. v

1) сходитися, скупчуватися; збиратися докупи (юрбою, натовпом)

2) триматися разом (вкупі)

3) юрмитися; рухатися юрбою

4) набивати (пухом, вовною, волоссям)

* * *

1) череда; зграя ( птахів); отара

2) юрба, натовп, скупчення людей

3) діти ( у родині); учні (ученого, філософа)

4) цepк. паства

5) зібрання, комплект

1) стікатися, скупчуватися, збиратися юрбою, юрбитися; триматися разом, збитися в купу ( flock up)

2) валити юрбою, натовпом

1) пушинка; жмут шерсті, вовни; пучок ( волосу)

2) pl груба вовна; тeкcт. пачоси

1) грубий (про одяг, їжу тощо)

2) крупний, крупнозернистий

3) необроблений; шершавий; сирий (про матеріал)

4) нечемний, неввічливий; непоштивий

5) непристойний, вульгарний

6) низького гатунку

* * *

1) грубий

2) крупний, грубозернистий

3) негладкий, шорсткуватий; необроблений; сирий ( про матеріал)

4) грубий; нечемний; непристойний, вульгарний

1) грубий

2) крупний, грубозернистий

3) негладкий, шорсткуватий; необроблений; сирий ( про матеріал)

4) грубий; нечемний; непристойний, вульгарний

1. n

1) земля громади; вигін громади

2) (міська) громада

3) право на громадське користування (землею тощо); право на спільне користування (чимсь)

4) необгороджена необроблена земля

2. adj

1) загальний, спільний

2) громадський, общинний; публічний

3) поширений, загальновідомий; загальноприйнятий

4) звичайний; простий, елементарний

5) мат. простий

6) грубий, вульгарний, банальний

7) грам. загальний

* * *

1) общинна земля; общинний вигін

2) icт. ( міська) громада

3) право на громадське користування ( землею); право на спільне користування ( чим-небудь)

4) неогороджена, невикористана земля

5)

1) загальний; спільний (нaпp., про інтереси); спільний, який має спільне походження або джерело

2) суспільний, громадський, общинний, публічний

3) широко розповсюджений, поширений; загальновідомий, загальноприйнятий; звичайний, звичаєвий, простий

4) мaт. простий

5) грубий, вульгарний; простонародний; простий, грубо зроблений; простуватий

6) гpaм. загальний

7) мaт. спільний

8) common woman повія

1) общинна земля; общинний вигін

2) icт. ( міська) громада

3) право на громадське користування ( землею); право на спільне користування ( чим-небудь)

4) неогороджена, невикористана земля

5)

1) загальний; спільний (нaпp., про інтереси); спільний, який має спільне походження або джерело

2) суспільний, громадський, общинний, публічний

3) широко розповсюджений, поширений; загальновідомий, загальноприйнятий; звичайний, звичаєвий, простий

4) мaт. простий

5) грубий, вульгарний; простонародний; простий, грубо зроблений; простуватий

6) гpaм. загальний

7) мaт. спільний

8) common woman повія

n; pl

1) череда; зграя ( птахів); отара

2) юрба, натовп, скупчення людей

3) діти ( у родині); учні (ученого, філософа)

4) цepк. паства

5) зібрання, комплект

1) стікатися, скупчуватися, збиратися юрбою, юрбитися; триматися разом, збитися в купу ( flock up)

2) валити юрбою, натовпом

1) пушинка; жмут шерсті, вовни; пучок ( волосу)

2) pl груба вовна; тeкcт. пачоси

1) звич pl грубе волосся; груба шерсть (вовна); щетина

2) розм. великий, дужий і хоробрий воїн; борець

* * *

n; pl

1) анат. - кишка, мн. кишки (-шок), (двенадцатиперстная) дванадцятипала кишка, дванадцятка (Мед. Сл.), (тонкая) тонка кишка, (толстая) товста (груба) кишка, (слепая) сліпа кишка, (подвздошная) крута, клубова кишка (Мед. Сл.), (прямая) кутня кишка, кутнячка, кутниця, відходник (Мед. Сл.). [Хоч вовна, аби кишка повна (Приказка)]. -ки вообще - тельбухи, калюхи (-хів), скинбеї (-їв). -ка для набивания колбас - ковбасна кишка, ковбасянка;

2) (рукав при насосах, помпа) кишка. [З кишки пожежу заливають (Харківщ., Звин.)]. Лезть из -шок, работая - з шкури лізти. Надорвать -ки (работой, смехом) - кишки (животи) порвати;

3) -кою - ключем, низкою, пасмом; см. Гуськом.

* * *

1) анат. кишка́

2) ( шланг) рука́в, -а, шланг

СУФІЗМ - містична течія в ісламі, що виникла у VIII ст. в Іраку та Сирії, згодом охопила весь мусульманський світ, а також проникла в Іспанію, Сицилію, на Балкани. Суть С. - любов до Бога і містичне возз'єднання людської душі з Всевишнім, яке досягається шляхом дотримання шаріату (загальномусульманського релігійного закону), аскетизму, духовного очищення. Класичне перське джерело з С. (аль-Худжвірі) зазначає: "Той суфій, хто для себе "помер", і живе лише істиною, уникаючи всіх людських дарунків і їхніх пут". Духовний шлях суфія - "таарік" - шлях до Бога, кінцевою метою якого є безпосереднє пізнання істини. Якщо шаріат - перший етап містичного шляху, тарікат - другий, то хакікат (істина) - третій, кінцевий, головне, мета суфіїв. Для вступу на духовний шлях суфію потрібна посвята і наставник (араб. - шейх, мюрид, перс. - пір), який, у свою чергу, на початку свого духовного життя був також висвячений наставником. Зв'язок окремих суфійських шейхів, починаючи від пророка Мухаммеда, позначається як ланцюжок - "сілсіле". Ці ланцюжки утворюються окремими суфійськими братствами (орденами). Вчення і методи різних суфійських братств відрізняються один від одного, але об'єднані кінцевою метою. Тому, коли йдеться про С., мається на увазі не якась конкретна, ідеологічно єдина система поглядів і положень, доктрин і постулатів, а велика кількість течій, шкіл, гілок і відгалужень, поданих цілим спектром концепцій та ідей містичного шляху, котрі об'єднані єдиною метою. Існують розбіжності щодо самого терміна "С.". На думку одних вчених, слово походить від араб, "тасаввуф", що означає "очищення себе" (Керр). А. Кримський вважав, що слово походить від араб, "суф" - вовна, груба вовняна тканина, з якої виготовлявся одяг суфіїв - хирка. Суфійська хирка переходила у спадок від наставника до найгіднішого духовного сина. Така передача хирки, яка часто налічувала до сотень літ і складалася з одних латок, - символ, що виражає передачу духовної влади. С. як філософсько-релігійний світогляд, що був різко опозиційним до ортодоксального ісламу, зазнавав переслідувань, хоча в результаті реформаторської діяльності аль-Газалі (1058 - 1111) отримав певне визнання. Газалі - викладач мусульманського права, автор відомого трактату "Відродження наук про віру", прийшов до висновку про неможливість раціонального пізнання Бога, про принципову невідповідність віри як поняття ірраціонального і філософії як продукту раціоналістичних побудов. Пізнання Бога, за аль-Газалі, можливе лише шляхом екстатичних переживань В. ін висунув вчення про богоподібність людської душі, яка, як і Бог, є позапросторовою. Попри боротьбу офіційного ісламу з С., ідеї С. стрімко поширювались. Це пояснюється близькими народові етичними ідеалами С., такими як чистота рук і серця, соціальна справедливість, рівність усіх людей перед Богом, утвердження добра, совісті і братства. У XI - XII ст. складається школа суфійської літератури - сукупність творів поетичних, філософських, житійних, що виражають і проповідують ідеї С. Розквітає суфійська поезія на фарсі (XII - XV ст.) - Саної, Аттар, Дж. Румі, Джамі. С. стає філософською основою, літературною нормою класичних мусульманських літератур - араб., перськ., турецьк., урду. С. вже не одне століття знаходиться в полі зору дослідників (Риттер, Корбін, А. Кримський, Е. Бертельс, Ніколсон, Тримінгем, Шиммель та ін.). А. Кримський присвятив ряд праць проблемам С. та взаємозв'язку С. і перськ. класичної поезії - "Нарис розвитку суфізму до кінця III ст. Гіджри" (1896), "Мусульманство та його будучність" (1904), "Історія Персії, її літератури та дервіської теософії" (1903 - 1917). С. сьогодні набуває популярності як на Сході, так і на Заході. Суфійська поетична традиція досягла XX ст. - у творчості М. Ікбаля (Пакистан), С. Сепехрі(Іран). Головна настанова С. - аскетизм і духовне очищення - спонукає до виникнення та утворення нових суфійських братств.